Емілі Гауленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емілі Гауленд
Народилася20 листопада 1827(1827-11-20)[4][5][3]
Sherwood[d], Каюґа, Нью-Йорк, США[5]
Померла29 червня 1929(1929-06-29)[1][2][3] (101 рік)
Країна США
Діяльністьантивоєнна активістка, аболіціоністка, суфражистка
БатькоSlocum Howlandd[6]
Нагороди

Емілі Гауленд (нар. 20 листопада 1827(1827листопада20) — пом. 29 червня 1929) — філантроп і педагог. Особливо відома своєю діяльністю й інтересами у галузі освіти афроамериканців, вона також була рішучою прихильницею прав жінок і руху за помірність. Гауленд особисто фінансувала навчання багатьох темношкірих студентів і робила внески у такі заклади, як-от Інститут Таскігі[7].

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Емілі Гауленд народилася в Шервуді, округ Каюга, штат Нью-Йорк[8], 20 листопада 1827 року[8]. Вона була дочкою Слокума та Ганни Толкот Гауленд, які були видатними членами Товариства друзів[8]. Її брат, Вільям Гауленд, служив у 106-му законодавчому зборі штату Нью-Йорк[9]. Вона здобула освіту в невеликих приватних школах у громаді та школі Маргарет Робінсон, Школі друзів у Філадельфії, штат Пенсильванія[10].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Активний борець за скасування рабства, Гауленд викладала у нормальній школі для кольорових дівчат (нині Університет округу Колумбія) у Вашингтоні, округ Колумбія, з 1857 до 1859 рік. Під час громадянської війни вона працювала в поселенні утікачів Кемп-Тодд в Арлінгтоні, штат Вірджинія, навчаючи звільнених рабів читати й писати, а також доглядаючи за хворими під час спалаху віспи, і зрештою була директором табору протягом 1864—1866 років[10].

У 1867 році вона заснувала громаду для звільнених рабів у Гітсвіллі, округ Нортумберленд, штат Вірджинія, під назвою Аркадія, на 400 акрах, придбаних її батьком, включно зі школою для навчання їхніх дітей, Гаулендською капличною школою[11][9]. Вона продовжувала активно цікавитися афроамериканською освітою, жертвуючи гроші та матеріали, а також відвідуючи адміністраторів багатьох шкіл і листуючись з ними[9]. Повернувшись до Шервуда, Нью-Йорк після смерті батька у 1881 році, вона успадкувала 50 000 доларів (1,4 мільйона доларів у перерахунку на 2021 рік) і керувала вибраною школою Шервуда до 1926 року, коли вона стала державною й отримала назву від штату Нью-Йорк Початкова школа Емілі Гоуленд[9].

Гауленд брала активну участь у рухах за жіноче виборче право, мир і помірність; була членом Жіночого християнського союзу тверезості[12]. У 1858 році вона почала організовувати лекції про права жінок і зустрічі з Сьюзен Ентоні та Елізабет Кеді Стентон. У 1878 році вона виступала на 30-й ювілейній Конференції у Сенека-Фоллс, у 1894 році — у легіслатурі штату Нью-Йорк[13]. Коли рух за виборче право розділився на дві групи: Національну асоціацію жінок за виборче право й Американську асоціацію жінок за виборче право, Гауленд не стала на чийсь бік, а відвідувала зустрічі обох груп[12]. У 1903 році вона пила чай із королевою Вікторією під час поїздки до Лондона на міжнародну зустріч суфражисток. У 1904 році вона виступала перед Конгресом і була присутньою на парадах суфражистів 1912 і 1913 років у Нью-Йорку[13]. Існує думка, що вона переконала Езру Корнелла у тому, що він, як квакер, має зробити Корнельський університет закладом зі спільним навчанням[12].

У 1926 році вона стала почесним доктором літератури в Університеті штату Нью-Йорк, в Олбані, ставши першою жінкою, вшанованою таким ступенем від цього закладу[9]. Вона також була автором історичного нарису ранньої історії квакерів в окрузі Каюга, штат Нью-Йорк «Історичний нарис друзів в окрузі Каюга»[14].

У 1890 році Гауленд стала однією з перших жінок-директорів національного банку в США в Першому національному банку Аврори в Аврорі, Нью-Йорк[15], пропрацювавши там до своєї смерті, у віці 101 рік.

Спадщина

[ред. | ред. код]

Її документи зберігаються в кількох університетах, включно з Корнелльським університетом[16], Гаверфордським коледжем[10] і Суортморським коледжем[17]. Фотоальбом, що містить фотографії родини, друзів і колег, а також сувенірні зображення видатних аболіціоністів і відомих діячів 1860-х і 1870-х років є спільною власністю Національного музею афроамериканської історії та культури та Бібліотеки Конгресу[18]. У 2021 році її ввели до Національної зали слави жінок[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б American Council of Learned Societies, Press O. U. American National Biography Online / S. Ware — [New York]: Oxford University Press, 2000. — ISSN 1470-6229
  3. ↑ а б в https://archives.tricolib.brynmawr.edu/resources/5066howl
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ а б https://en.wikisource.org/wiki/Woman_of_the_Century/Emily_Howland
  6. ↑ Geni.com — 2006.
  7. ↑ Locke, Mamie E. (February 2000). Emily Howland. American National Biography Online. Процитовано 2 березня 2017.
  8. ↑ а б в Obituaries. The Quarterly Journal of the New York State Historical Association. 10 (4): 346—348. October 1929. JSTOR 43565516.
  9. ↑ а б в г д United States Department of the Interior OMB No. 1024-0018, National Park Service. NATIONAL REGISTER OF HISTORIC PLACES.CONTINUATION SHEET. Section 8: Significance. (Property Sherwood Equal Rights Historic District. Location Cayuga County, New York) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2016. Процитовано 10 березня 2018.
  10. ↑ а б в Finding Aid for the EMILY HOWLAND PAPERS,1926-1975 (Haverford College Library Special Collections). Архів оригіналу за 21 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2018.
  11. ↑ Jeffrey M. O'Dell and Carolyn E. Jett (June 1989). National Register of Historic Places Inventory/Nomination: Howland Chapel School (PDF). Virginia Department of Historic Resources. Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2017. Процитовано 24 серпня 2013.
  12. ↑ а б в Hope., Bacon, Margaret (1989). Mothers of feminism : the story of Quaker women in America (c1986) (вид. 1st paperback Harper & Row). San Francisco: Harper & Row. ISBN 0062500465. OCLC 21550452.
  13. ↑ а б NATIONAL REGISTER OF HISTORIC PLACES CONTINUATION SHEET (PDF). United States Department of the Interior – National Park Service. Архів оригіналу (PDF) за 10 September 2016. Процитовано 28 березня 2019.
  14. ↑ Judith Colucci Breault (1981). The Odyssey of a Humanitarian: Emily Howland, 1827-1929. Ayer Publishing. ISBN 0-405-14076-2.
  15. ↑ Willard, Frances Elizabeth; Livermore, Mary Ashton (1893). Woman of the Century: Fourteen Hundred-seventy Biographical Sketches Accompanied by Portraits of Leading American Women in All Walks of Life (Moulton, 1893). ISBN 9780722217139. Процитовано 10 березня 2018.
  16. ↑ Emily Howland Papers,1797-1938. Collection No.2681 (Division of Rare and Manuscript Collections Cornell University Library). Процитовано 10 березня 2018.
  17. ↑ An Inventory of the Emily Howland Family Papers, 1763-1929 (Friends Historical Library of Swarthmore College). Процитовано 10 березня 2018.
  18. ↑ Photograph album owned by Emily Howland. National Museum of African American History and Culture (англ.). Процитовано 27 березня 2019.
  19. ↑ Michelle Obama, Mia Hamm chosen for Women's Hall of Fame. 8 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емілі_Гауленд&oldid=38541305